Весняна подорож. Частина друга. Чернівці. До обіду.
Tuesday, 1 April 2014 10:53![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
antin82Все ж таки головною метою моєї подорожі було місто Чернівці. Тож вдосталь погулявши Києвом я вирушив потягом до Чернівців. Хоча відстань від Києва до Чернівців близько 500 кілометрів, але потяг їде 14 годин, роблячи гак через Тернопіль. Хоча прибуває потяг у доволі зручний час - о 8 ранку.
Вийшовши з вокзалу відразу зустрілась купа таксистів котрі пропонували їхати до центру чи університету. Але знайшовши на вокзалі інфокуток для туристів, взяв звідти останній путівник і вирішив дістатися центру громадським транспортом.
А до центру їхати виявилось треба цілу зупинку. Вийшовши с тролейбуса і трохи піднявшись по Головній вулиці, потрапив до ратуші чи міськради.
А від неї, я спираючись на путівник, пішов гуляти містом. Перше місце куди потрапив була Театральна площа. Яку я за день проходив ще кілька разів.
В Чернівцях є своя алея зірок. Саме на цій площі.
Також тут розташовані кілька культурних закладів. Зокрема Оперний театр ім. О. Кобилянської.
Театр побудований на початку ХХ століття архітекторами Ф. Фельнером і Г. Гельмером, що побудували й Одеський оперний театр. Коли завершили будівництво у міста не було грошей щоб розрахуватися за проект і доки їх збирали ці ж архітектори продали цей проект ще баварському містечку Фюрте. Тож там стоїть такий самий театр.
Приємним сюрпризом виявилась наявність вільного ві-фі на усіх площах міста. Тож пошукавши де поснідати вирушив до кафе неподалеку. Де мав ось такий сніданок. :)
А потім вирушив вже остаточно на прогулянку. Першою метою був місцевий університет. Тож пішов вулицями до нього.
Це здається облрада.
Вона з іншого боку.
Цікавий будинок поруч
Дивне оформлення дитячого майданчику в тому ж районі.
Ще один будинок
А ось так виглядає сучасний громадський транспорт Чернівців
Дорогою до університету стоїть пам’ятник Осипу-Юрію Федьковичу, на честь якого названо університет.
А поруч з ним ресторація "Сорбона".
І ще дві цікаві речі дорогою. Олдскул магазин.
Та пам’ятна дошка тезці =)
А ось і сам Чернівецький університет. Вхід до якого охороняється, але не дуже щільно. Ніхто документів не перевіряє, тому приховавши камеру під куртку я зайшов ніби студент.
Університет розташований у будівлях колишньої Резиденції митрополитів, яка була побудована у 80-х роках ХІХ ст.
Університет складється з трьох корпусів, які розташовані буквою “П” - Митрополичого,
Семінарського
та, як зазначено на сайті університету, строга будівля з вежею і годинником, де колись розміщувалася школа псаломщиків, іконописна школа, музей та приміщення для приїжджих.
Трохи елементів екстер'єру.
Подвір’я біля Синодальної церкви, яка знаходиться у Семінарському корпусі.
Це просто подвір'я позаду двох корпусів.
А дахи вкриті справжньою черепицею.
А далі я припустився помилки - вирішив познімати поруч з охоронцем, який розповів мені казку про те, що мене вже шукають за те, що я знімаю та попросив покинути територію і повертатися лише з гідом :) Але основне познімати я встиг та склав думку - “у такому університеті можна навчатися лише саме за його вигляд ”:)
Тож покинувши університет вирушив вздовж нього гуляти далі. Як з’ясувалось потім, я вирушив у бік парка імені все того ж Федьковича. А дорогою зустрів кілька цікавих будівель.
Як ви гадаєте що це за будинок?
Так, це дитячий садок. Дитячі заклади це одне з головних моїх здивувань у Чернівцях. Ті ще бачив знаходились у старих будинках. Не знаю, як там всередині, але зовні виглядає дуже естетично :) Згодом покажу ще декілька.
А також тут знаходиться будинок у якому мешкала Ольга Кобилянська.
А далі я потрапив у той самий парк Федьковича, в якому чомусь стоїть пам’ятник Шевченку
Ще там є модернізована колонка,
сучасний пожежний щит,
кілька дерев’яних скульптур
(Майже з кожної подорожі привіт моєму дружані),
салон комп’ютерних ігор
з мапою світу на стіні,
ось така дивна шпаківня,
виставка радянських атракціонів,
світломузика
та кілька звичайних атрибутів парку спочинку.
До цього невеликого парку лише одне зауваження. Він знаходиться на пагорбі, який оминає річка Клокучка зі своєю долиною, але там немає жодного оглядового майданчику. В Чернівцях з цим взагалі дуже скрутно. Незважаючи на те, що центр міста знаходиться на пагорбі, там не має жодного оглядового майданчику. Всюди треба намагатися крізь дерева розгледіти низини.
Дуже порадував цей будинок навпроти парку. Сучасний, але побудований з натяком на ретро-стиль
та напис (чомусь російською) на будівлі загального використання :)
А потім я, блукаючи вулицями, повертався до центру бо був вже час поселятися у хостел, який знаходиться майже біля самої ратуші. Тож далі світлини будинків, що я зустрів дорогою.
Вигляд вони мають звісно не самий гарний, але при цьому я не побачив жодної занедбаної будівлі. Так багато (майже всі) потребують оновлення фасаду, як мінімум, але їх не доводять до стану, коли їх легше знести, що часто зустрічається у більш великих містах.
А це ось, наприклад, гуртожиток. Тож будівлі реставрують здебільшого власним коштом. У навчальних закладів вони здається є :)
Також є кошти й у мешканця другого поверху, який зробив реставрацію фасаду.
Звичайний житловий будинок, на якому навіть зустрічаються навіть кондиціонери - дуже рідке явище у Чернівцях.
Це теж житловий будинок. Але ніякої реклами, ніяких кондиціонерів.
А ось і перший герой фронту паплюження архітектури
Дуже гарно, коли таких одиниці, але краще б їх зовсім не було.
А завершимо ми першу частину прогулянки цим ліхтарем біля Оперного театру. Далі буде...
Початок подорожі
Весняна подорож. Частина перша. Київ. Пейзажна алея.
Весняна подорож. Частина перша. Київ. Майдан на власні очі. (Майдан на власні очі. Творчість.)
Весняна подорож. Частина перша. Київ. Парк Тараса Шевченка.
Вийшовши з вокзалу відразу зустрілась купа таксистів котрі пропонували їхати до центру чи університету. Але знайшовши на вокзалі інфокуток для туристів, взяв звідти останній путівник і вирішив дістатися центру громадським транспортом.
А до центру їхати виявилось треба цілу зупинку. Вийшовши с тролейбуса і трохи піднявшись по Головній вулиці, потрапив до ратуші чи міськради.
А від неї, я спираючись на путівник, пішов гуляти містом. Перше місце куди потрапив була Театральна площа. Яку я за день проходив ще кілька разів.
В Чернівцях є своя алея зірок. Саме на цій площі.
Також тут розташовані кілька культурних закладів. Зокрема Оперний театр ім. О. Кобилянської.
Театр побудований на початку ХХ століття архітекторами Ф. Фельнером і Г. Гельмером, що побудували й Одеський оперний театр. Коли завершили будівництво у міста не було грошей щоб розрахуватися за проект і доки їх збирали ці ж архітектори продали цей проект ще баварському містечку Фюрте. Тож там стоїть такий самий театр.
Приємним сюрпризом виявилась наявність вільного ві-фі на усіх площах міста. Тож пошукавши де поснідати вирушив до кафе неподалеку. Де мав ось такий сніданок. :)
А потім вирушив вже остаточно на прогулянку. Першою метою був місцевий університет. Тож пішов вулицями до нього.
Це здається облрада.
Вона з іншого боку.
Цікавий будинок поруч
Дивне оформлення дитячого майданчику в тому ж районі.
Ще один будинок
А ось так виглядає сучасний громадський транспорт Чернівців
Дорогою до університету стоїть пам’ятник Осипу-Юрію Федьковичу, на честь якого названо університет.
А поруч з ним ресторація "Сорбона".
І ще дві цікаві речі дорогою. Олдскул магазин.
Та пам’ятна дошка тезці =)
А ось і сам Чернівецький університет. Вхід до якого охороняється, але не дуже щільно. Ніхто документів не перевіряє, тому приховавши камеру під куртку я зайшов ніби студент.
Університет розташований у будівлях колишньої Резиденції митрополитів, яка була побудована у 80-х роках ХІХ ст.
Університет складється з трьох корпусів, які розташовані буквою “П” - Митрополичого,
Семінарського
та, як зазначено на сайті університету, строга будівля з вежею і годинником, де колись розміщувалася школа псаломщиків, іконописна школа, музей та приміщення для приїжджих.
Трохи елементів екстер'єру.
Подвір’я біля Синодальної церкви, яка знаходиться у Семінарському корпусі.
Це просто подвір'я позаду двох корпусів.
А дахи вкриті справжньою черепицею.
А далі я припустився помилки - вирішив познімати поруч з охоронцем, який розповів мені казку про те, що мене вже шукають за те, що я знімаю та попросив покинути територію і повертатися лише з гідом :) Але основне познімати я встиг та склав думку - “у такому університеті можна навчатися лише саме за його вигляд ”:)
Тож покинувши університет вирушив вздовж нього гуляти далі. Як з’ясувалось потім, я вирушив у бік парка імені все того ж Федьковича. А дорогою зустрів кілька цікавих будівель.
Як ви гадаєте що це за будинок?
Так, це дитячий садок. Дитячі заклади це одне з головних моїх здивувань у Чернівцях. Ті ще бачив знаходились у старих будинках. Не знаю, як там всередині, але зовні виглядає дуже естетично :) Згодом покажу ще декілька.
А також тут знаходиться будинок у якому мешкала Ольга Кобилянська.
А далі я потрапив у той самий парк Федьковича, в якому чомусь стоїть пам’ятник Шевченку
Ще там є модернізована колонка,
сучасний пожежний щит,
кілька дерев’яних скульптур
(Майже з кожної подорожі привіт моєму дружані),
салон комп’ютерних ігор
з мапою світу на стіні,
ось така дивна шпаківня,
виставка радянських атракціонів,
світломузика
та кілька звичайних атрибутів парку спочинку.
До цього невеликого парку лише одне зауваження. Він знаходиться на пагорбі, який оминає річка Клокучка зі своєю долиною, але там немає жодного оглядового майданчику. В Чернівцях з цим взагалі дуже скрутно. Незважаючи на те, що центр міста знаходиться на пагорбі, там не має жодного оглядового майданчику. Всюди треба намагатися крізь дерева розгледіти низини.
Дуже порадував цей будинок навпроти парку. Сучасний, але побудований з натяком на ретро-стиль
та напис (чомусь російською) на будівлі загального використання :)
А потім я, блукаючи вулицями, повертався до центру бо був вже час поселятися у хостел, який знаходиться майже біля самої ратуші. Тож далі світлини будинків, що я зустрів дорогою.
Вигляд вони мають звісно не самий гарний, але при цьому я не побачив жодної занедбаної будівлі. Так багато (майже всі) потребують оновлення фасаду, як мінімум, але їх не доводять до стану, коли їх легше знести, що часто зустрічається у більш великих містах.
А це ось, наприклад, гуртожиток. Тож будівлі реставрують здебільшого власним коштом. У навчальних закладів вони здається є :)
Також є кошти й у мешканця другого поверху, який зробив реставрацію фасаду.
Звичайний житловий будинок, на якому навіть зустрічаються навіть кондиціонери - дуже рідке явище у Чернівцях.
Це теж житловий будинок. Але ніякої реклами, ніяких кондиціонерів.
А ось і перший герой фронту паплюження архітектури
Дуже гарно, коли таких одиниці, але краще б їх зовсім не було.
А завершимо ми першу частину прогулянки цим ліхтарем біля Оперного театру. Далі буде...
Початок подорожі
Весняна подорож. Частина перша. Київ. Пейзажна алея.
Весняна подорож. Частина перша. Київ. Майдан на власні очі. (Майдан на власні очі. Творчість.)
Весняна подорож. Частина перша. Київ. Парк Тараса Шевченка.
![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
no subject
2014-04-04 10:13 (UTC)А ось вдома майже не використовую рідної, нажаль.
no subject
2014-04-04 10:16 (UTC)no subject
2014-04-04 10:25 (UTC)комусь же треба починати. на євромайдані ж виступаючи більше українською розмовляють, наприклад.
no subject
2014-04-04 10:29 (UTC)