Все просто!

У шухляді навіть одна торішня прогулянка Києвом була. Тож її я теж вирішив дістати.
Те відвідування Києва було незвичайним. Зупинився у новому для себе місці і прогулявся районом де ніколи не бував - Сирець. А потім я прогулявся ним.


( 22.10.14 )

Вирішив стати, як усі та "покинути палити с понеділка" :) Насправді зрозумів. що у шухляді є достатньо матеріалу, який треба опрацювати та запостити. Тож до нового року хочу повернути усі борги за цей рік. Почну зі школи, яку вже почали розбирати.
Кілька років їздив повз неї на роботу, але ніколи не знав, що то за будівля. Бачив лише забиті вікна та паркінг поруч. А цього року, коли почав активно займатися начебто сталкінгом, знайшов інформацію, що то покинута школа і вона є одним з полубоянів. Тож одного травневого дня ми туди вирушили.

( Школа )

Ця будівля вже була у одному моєму пості, але тоді я був вихованою людиною та на лазив будь-де. Пройшов час і щось змінилося, тож я потрапив всередину цієї будівлі. Вона зовні доволі цікава та й усередині було на що поглянути.


( казино )

Є у мені на районі занедбаний дитячий садок. Спочатку там був садок, потім, коли у школі не стало місця для всіх учнів, була початкова школа. А згодом, коли учнів почало не вистачати на школу, його зовсім покинули. На його території завжди полюбляла відпочивати молодь, та ми самі іноді там гуляли. Зараз теж там гуляють підлітки, п’ють усіляку гидоту та розважаються биттям скла у вікнах садка. Але у цьому році у будівлі з’явилися хазяї і там хочуть зробити центр для дітей з аутизмом, та це не зупиняє малоліток і дійшло навіть до того, що вони у п’ятницю влаштували там пожежу.
Я, як людина схильна до сталкінгу, увесь час хотів потрапити, але, коли побачив оголошення на вікнах, мені не стало моральних сил туди лізти. Тож розповідь про пожежу мені допомогла відшукати людей, які там займаються ремонтом, як волонтери і сьогодні я туди потрапив на офіційних засадах. Дві години подихав пилом, допомагаючи прибирати та трохи подивився, що там лишилося з минулих часів.



( Трохи дит. садка. )

Під час своїх прогулянок трапляється бувати не лише на дахах, а іноді і спускатися під землю. Тож якось одного недільного ранку ми вирушили до бомбосховища.


( Бомбарь )

Сьогодні у Харкові відбувся черговий Мопсодень. Здається вже шостий, але про минулі я не чув. А цього разу, коли почув про його проведення, відразу вирішив розширити коло знайомств Конфуція із йомуподібними.



( Трохи мілоти. )

У пошуках щастя роботи мене занесло на вулицю Морозова, вона мені із маршрутки приглянулася водоймищем. Тож на зворотньому шляху я вирішив прогулятися пішки нею та зазирнути на те водоймище. Загалом вулиця не дуже цікава, бо основну частину її займає промзона. Але щось більш менш цікаве все ж таки зустрів.


( вул. Морозова )

Після повернення з Нової Водолаги вирішили не марнувати вечір та завітали до одного з боянів міста. Як завжди, для когось це боян, а ми туди потрапили вперше.


( Упс... )

Є в нас такий собі Приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченка. Ну як є, скоріше доживає свого віку. Бо такі величезні махини, що виробляють неконкурентоспроможну продукцію, нікому не потрібні. А на цьому заводі було таке собі ВО "Моноліт", що виготовляло свого часу дуже популярні магнітофони "Романтика". У самого такий ще десятикілограмовий прилад збирає пил. Але це ВО вмерло ще років з 10 тому і зараз є одним з популярних місць сталкерства. Тож відвідав його і я.

А наступного дня після візиту до Полтави була призначена нова поїздка. Цього разу у межах Харківської області, а саме до смт. Бірки.
Там свого часу хотіли побудувати чергову АЕС, але після Чорнобиля було прийняте рішення АЕС не будувати ближче ніж за 30 км від великих міст, а тут до Харкова 26 км. Тож, все що лишилося на згадку про цей проект це дві майже побудовані дев’ятиповерхівки. Вони і були метою нашої подорожі.


( Нє хєр тут ходіть! )