Все просто!

Цієї неділі віче не планувалося. Але після інформації про збитий літак та про повернення усіма любимого гєпи, громада вирішила виразити свою думку з цього приводу. В Україні в неділю був день жалоби за загиблими вояками, тож віче призначили на понеділок. Я,через справи, участі брати в ньому не планував, але з’явився вільний час та я зазирнув.


( Ще більше українського )

Сьогодні після тривалої перерви харківський Євромайдан зібрав народне віче. Головою темою, якого був вплив на владу та її контроль. Незважаючи на негоду зібралось звична кількість людей для недільного віче у минулі часи, так би мовити.


( Віче )

Після українських події останніх місяців майдан Незалежності став місцем обов’язкового відвідування, чи навіть паломництва, у Києві. Тож я теж мав за мету обов’язково його відвідати та все побачити власними очима. Звісно, то вже не ті місця, що були ще місяць тому, але "дух майдану" відчувається й дотепер. Зараз майдан скоріш нагадує музей під відкритим небом, де одна частина людей мешкає, а інша приходить на все це подивитися.


( Історичні місця )

Сьогодні вирішили об'єднати дві подій, що на часі. Ювілей Кобзаря та мітинг проти окупації України. Людей повинно було бути багато, бо заради миру готові були прийти навіть, як вони себе називають, аполітичні люди. Я сам закликав декілька знайомих, але так з ними й не перетнувся, бо людей дійсно було багато.


( Ювілей заради миру )

В світі вчорашній подій Харкові, сьогодні повинен бути не менш цікавий день. Бо якщо Леніна не повалити відразу, то в нього з’являться купа захисників. Тож до полудня вирушив у центр, щоб побачити все на свої очі та прийняти участь.


( Read more... )

Серед тижня почув про всеукраїнську акцію "Інструменти свободи", тож вирішив обов’язково її відвідати.


( ІС-ЄМ )

На ці вихідні у Харкові був призначений Форум Євромайданів, а виходячи зі ставлення нашою місцевої влади до протестів - це повинно було бути "весело". Що і підтвердила субота. Тому сьогодні виходячи на прогулянку очікував побачити щось подібне. Екшн звичайно не такий був, а кумедності вистачало.


( Прогулянка )

      Після холівару серед учасників спільноти kharkov (який потерли) у черговий раз було багато роздумів. Чому у мешканців України є тільки 2 думки (їх і невірна)? Чому прийнято радіти поразкам опонентів, але при цьому нічого не зробивши і нічого не бажаючи? Навіщо ця революція, коли у неї немає ні мети, ні лідера? І чому так багато “але”?
( Read more... )

Вже другий тиждень триває в Україні таке явище, як "Євромайдан". Котрий з вираження думки на підтримку євроінтеграції перетворився у протест проти діючої влади. І ось сьогодні нарешті я сформулював свою думку відносно всього цього.
Я не підтримую ніяку з можливих інтеграцій України ні до Євросоюзу, ні до Расеї (сюди зовсім в ніякому разі, бо то крок на 100 років назад до початку СРСР). Я вважаю, що Україна достатньо самостійна та дуже самобутня країна, яка може досягти рівня розвитку, наприклад, Німеччини(що 150 років тому була аграрною країною, а зараз один з головних гравців у світовій політиці). Проблема України, як і у багатьох пострадянських країн - одні рівніші за інших.
Після розгону мирного майдану "дятлами", я, як кожний більш-менш адекватний громадянин, підтримую протест проти влади. Також мені дуже імпонує самостійність Євромайдану. Я розумію, що без фінансової допомоги все це не може відбуватися, але при цьому ніхто не продається опозиції (бо як співає Вася Обломов: "я не вєрю тєм кто в сістємі, нєважно с тємі оні ілі не с тємі").
А думаю я про все це, ось що: мені все одно хто буде при владі - Януковощ, Люля, Кличко, Яценюк чи ще хтось, головне щоб закони діяли і були вони однакові для усіх. І мені здається жити усім тоді стане набагато легше.