Вирішив щось написати
Friday, 27 September 2013 22:30![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
antin82Міркував я, міркував і дійшов до того, що недостатньо лише світлин з неабиякими коментарями, а треба й щось написати. І ось, їхав я сьогодні додому та дорогою вирішив трохи пофілософствувати. Бо саме їзда у темряві лісом мене наштовхнула на ці роздуми.
Є у психології таке поняття, як "зона комфорту". Це стосується усього, що навколо нас. Вона визначає ті речі, події, людей та все таке інше до чого ми звикли. І ось людина завжди знаходить собі виправдання та відмови для того, щоб не лишати цю зону. Ми працюємо на роботах, які не приносять нам задоволення, лише тому, що боїмося їх лишити (а може я нічого не знайду і таке інше). Ми маємо стосунки в яких немає радості, лише тому, що боїмося лишитися на самоті. Ми обираємо відпустку за путівкою, бо там усі проблеми подорожі зведені до мінімуму. Ще можна навести багато прикладів, але вони будуть нести один й той же зміст.
А зараз повернемось до моєї поїздки додому.
Я, в принципі, кожного дня намагаюся змінювати маршрут своєї поїздки на велосипеді з/на роботу. Але чим холодніше й раніше темніє, тим більш стандартним стає цей маршрут. А тут ще й такий фактор, як діщ, майже максимально заставляє спрощувати його. Так ось чомусь сьогодні я вирішив порушити усі правила та поїхав крізь у темряві. Вийшов, так сказати, з зони комфорту. І я отримав величезне задоволення від цього. Коли ти не бачиш нічого далі світла свого ліхтаря, коли по багнюці колеса роз'їжджаються у різні боки, коли перед переднім колесом раптом малюється гірка чи яма. Все це само по собі та загалом принесло мені неземне задоволення. Та, окрім того, наштовхнуло на роздуми.
Чому зайвий раз в житті не зробити те ж саме? Чому в житті вихід за межі цієї зони комфорту виявляється складним вибором?
Можливо, на велосипеді мені простіше, бо я у будь якому разі отримаю задоволення, щоб я на ньому не робив. Це й 8 падінь у перший сезон, це й вивих пальцю і скорочений другий сезон, це й пересування по шляхам загального використання. Але мене це ні на секунду не зупинило й не заставило лишити їзду на роботу на велосипеді й продовження експериментів під час їзди.
Є у психології таке поняття, як "зона комфорту". Це стосується усього, що навколо нас. Вона визначає ті речі, події, людей та все таке інше до чого ми звикли. І ось людина завжди знаходить собі виправдання та відмови для того, щоб не лишати цю зону. Ми працюємо на роботах, які не приносять нам задоволення, лише тому, що боїмося їх лишити (а може я нічого не знайду і таке інше). Ми маємо стосунки в яких немає радості, лише тому, що боїмося лишитися на самоті. Ми обираємо відпустку за путівкою, бо там усі проблеми подорожі зведені до мінімуму. Ще можна навести багато прикладів, але вони будуть нести один й той же зміст.
А зараз повернемось до моєї поїздки додому.
Я, в принципі, кожного дня намагаюся змінювати маршрут своєї поїздки на велосипеді з/на роботу. Але чим холодніше й раніше темніє, тим більш стандартним стає цей маршрут. А тут ще й такий фактор, як діщ, майже максимально заставляє спрощувати його. Так ось чомусь сьогодні я вирішив порушити усі правила та поїхав крізь у темряві. Вийшов, так сказати, з зони комфорту. І я отримав величезне задоволення від цього. Коли ти не бачиш нічого далі світла свого ліхтаря, коли по багнюці колеса роз'їжджаються у різні боки, коли перед переднім колесом раптом малюється гірка чи яма. Все це само по собі та загалом принесло мені неземне задоволення. Та, окрім того, наштовхнуло на роздуми.
Чому зайвий раз в житті не зробити те ж саме? Чому в житті вихід за межі цієї зони комфорту виявляється складним вибором?
Можливо, на велосипеді мені простіше, бо я у будь якому разі отримаю задоволення, щоб я на ньому не робив. Це й 8 падінь у перший сезон, це й вивих пальцю і скорочений другий сезон, це й пересування по шляхам загального використання. Але мене це ні на секунду не зупинило й не заставило лишити їзду на роботу на велосипеді й продовження експериментів під час їзди.
![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
no subject
2013-09-28 08:34 (UTC)no subject
2013-09-28 09:02 (UTC)Я про те, що на велє її дуже легко порушити, а в житті для цього треба зроби неймовірні зусилля :)
no subject
2013-10-10 19:07 (UTC)Если у тебя есть мечта - никого не слушай! Ни сердобольных родителей, ни рациональных друзей, НИКОГО! Доверяй себе и изобильной вселенной! Зона комфорта - это очень медленная, затянувшаяся на годы - смерть! Отказываясь от своей мечты ты предаешь себя и свое естество. А ведь у нас нет ни вчера, ни завтра! Есть только здесь и сейчас!
no subject
2013-10-11 21:51 (UTC)